Коли закінчувалася довга, холодна зима, строгий піст і приходили Великодні свята, розпочинався час веселих забав і голосних пісень, які називалися гаївками. Наші предки не мали доступних нам гаджетів, тому в хаті сидіти було скучно. Молодь збиралася на природі, на відкритих гаях, луках чи площах біля церков і бавились гаївок. Це були веселі забави, змаги, танці і не рідко нові знайомства.
Після приходу окупаційної Радянської влади гаївки були заборонені як духовна складова української культури. Хоча коріння їх лежить далеко до християнських часів. Та неможливо заборонити людині бути собою, жити і любити своє рідне. Гаївки бавились підпільно, збиралися малими групами і таким чином малими струмочками в наш час передалися тексти пісень і мелодії.
Ми живемо в час, коли маємо свободу вільно говорити, плекати і відновлювати українські традиції. Проте не варто забувати, що частина нашої країни знову перебуває в окупації. Тому варто подякувати всім, завдяки кому ми можемо сьогодні під чистим небом співати українських обрядових пісень. Шана Збройним Силам України!
за матеріалами Стрийський Пласт