У катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці відсвяткували престольний празник

28 серпня 2017 року, в день свята Успіння Пресвятої Богородиці, у Катедральному храмі Стрийської єпархії відзначили престольний празник. З цієї нагоди Архиєрейську Божественну Літургію очолив Єпарх Стрийський, Преосвященний владика Тарас (Сеньків), якому співслужили єпископ-помічник Преосвященний владика Богдан (Манишин), духовенство катедрального храму на чолі з адміністратором о. Мироном Гринишиним та запрошені священнослужителі. Під час богослужіння владика Тарас звернувся до вірних зі словом проповіді та уділив дияконські свячення піддияконам Миколі Змроцю та Миколі Яцківу.

Звертаючись до присутніх з проповіддю, владика Тарас зазначив: “Сьогодні ми святкуємо один з найвеличніших богородичних празників – Успіння Пречистої Діви Марії. В ньому мов би скритий попередній підсумок започаткованого у Благовіщенні та довершеного Христовою смертю та Воскресінням, цілого Божого діла спасіння людства”.

Продовжуючи, єпископ наголосив, що в Успенні віддзеркалюється все життя Богородиці, наслідувати яке Вона поручила нам у своєму найкращому тестаменті – Величанні, проголошеному після Благовіщення, під час зустрічі з Єлизаветою: “Величання – це гімн, який відкриває Бога як вірного та милосердного, та виявляє дух історії спасіння і її звершення. Він вчить нас бачити Бога чинним у нашому житті, та бути послушними і вірними у сповненні Його святої волі. Але водночас цей глибоко особистий хвалоспів Богородиці, що вийшов з її серця під натхненням Святого Духа. У Величанні віддзеркалена вся душа і особистість Богоматері та водночас устами Богородиці мов би промовляє ціле людство, котре бачить сповнення Божих обітниць”.

“Пречиста Діва, зворушена так великою довірою Бога до Неї, промовляє: «Величає душа моя Господа» -, “величає” Його, тобто хоче, щоб Бог був прославлений у світі, проголошує Його найбільшим скарбом, єдиним Господом і Богом свого життя і життя людства. Вона визнає: якщо Бог великий у нашому житті, то й ми великі. Сучасний досвід потверджує: де забувають про Бога, людина втрачає не лише свою божественну гідність, але і людську подобу, перетворюється лише на продукт сліпої еволюції і, як така, буде використовувана і зневажувана. Тільки якщо Бог є прославлюваний в нашому особистому та суспільному житті, великою буде і людина”, – сказав Архиєрей.

“Марія оспівує велич Бога, перечислюючи сім Божих діянь, які Він звершив в історії спасіння людини. Вона прославляє Бога за те, що: «Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець. Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних; наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками. Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя, як обіцяв був…». Всі ці Божі діяння, – на думку єпископа, – за допомогою минулого часу, пророчо описують майбутнє – божественну дію спасіння: хоч воно ще буде звершене через Христову Пасху, але вже починає здійснюватися через Благовіщення. Це Син Божий, щойно воплочений у Марії, чинить дивні діла спасіння”.

Далі, владика Тарас звернув увагу на те, що у Величанні знаходимо два важливі моменти: “Перший: ініціатором спасіння завжди є Бог, і звершує його через Свій вільний вибір – «Бог згадав на своє милосердя». Другий: історія спасіння здійснюється серед «смиренних і голодних», оминаючи «могутніх, гордих і багатих». Бог спасає всупереч людській логіці, про що Христос проголосить у євангельських блаженствах”.

“Тому, празник Успіння Пречистої Діви Марії несе в собі особливий, неповторний характер Господньої Пасхи, бо стає переходом, пасхальною дорогою, від смерті до Життя. Життя Пречистої Діви Марії було часом, виповненим вічною Божою присутністю, життям у Бозі. Успіння стає славним завершенням Її життєвого Величання Бога. У своєму Успенні вона дарує нам передсмак майбутнього, відкриває нам дорогу до розквіту нового життя, до воскресіння” – зазначив єпископ.

Завершуючи проповідь, владика Тарас наголосив: “Ми щасливі, що звеличуємо Успіння нашої Небесної Матері в храмі, де Вона особливо присутня через свою чудотворну Ліську ікону. Вона нас знає, нас чує, з нами співпереживає всі труднощі та випробування нашого життя. Величання Пречистої Діви Марії є гімном Її життя, продовжити співати який Вона запрошує кожного з нас своїм особистим життям. Це запрошення – завжди бути з Богом, звірити Йому, подібно як Вона, цілковито себе, своїх рідних та близьких, увесь Український народ з усім трагізмом його сучасності, щоб наповнити кожну нашу дійсність життям Її Сина та відкрити для себе шлях до дому Небесного Отця”.

Після Євхаристійного Канону розпочався Чин дияконських свячень. Кандидатів уведено до святилища, вони тричі обійшли довкола престола, після чого, поклавши на них руки, владика Тарас за волею Божою та діянням Святого Духа поставив їх у дияконський сан. Вкінці, єпископ вручив новопоставленим дияконам орарі, служебники і кадильниці, кожного разу виголошуючи «Аксіос», що означає «достойний».

Після закінчення Літургії, преосвященні владики та всі присутні, у стіп Ліської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, спільно заспівали молитву «Під твою милість», молячись за мир і спокій в Україні. А насамкінець, Архиєреї, разом зі священиками біля фігури Матері Божої, на площі перед катедральним храмом, здійснили Чин водосвяття та окропили вірних свяченою водою. Також, єпископи освятили при катедральному храмі дім милосердя, у якому діятиме їдальня для потребуючих та будуть розміщені катехитичні класи.

Прес-служба Стрийської єпархії