Дар вибору
Який костюм\сукню\капелюх\взуття одягнути? Морозиво\піцу\сік із яким смаком замовити? Куди вступити вчитися\піти працювати? На кому одружитися\за кого вийти заміж? За кого голосувати на виборах? До якої церкви ходити… Ці та мільярди інших питань показують нам, що питання вибору супроводжує людину в житті як у найпростіших так і у підставових та фундаментальних речах. Що обрати..? ВИБІР… Поговоримо про нього.
Коли головний мені запропонували написати статтю про вибір, то ключовим моїм завданням було відповісти на питання: «Чи справді існує дар вибору, чи вже давно все передбачено; Станеться те, що має статися, чи я обираю?». Відповідаю: для християнина відповідь більш ніж очевидна, і Господь дав її прародичам одразу ж після сотворення. І ця відповідь велике і ствердне ТАК!!! Ще з основ катехизму знаємо, що створивши людину Господь наділив її унікальним і ексклюзивним даром, властивим лише їй одній з усього творіння – розумом і СВОБІДНОЮ ВОЛЕЮ. Саме ця свобідна воля і є підставою того, що людина МАЄ ПРАВО обирати. Право обирати. Саме для цього людині дана воля. А розум даний для того, аби мати чим застановлятися над питанням: «що обирати?» чи «кого обирати?». Опис драми, яку невміння добре розпорядитися цим даром спричинило, читаємо уже в третьому розділі книги Буття. Вибравши лукаво спровоковане змієм бажання бути «як Бог» людина втратила можливість бути З БОГОМ. Але Бог настільки полюбив людину, що не перечив їй в її виборі. Бо дарував його. Здавалося б – абсурд. Боже, забери в людини її волю, врятуй її..! Але ні. Творець поважає своє творіння. Поважає, а тому дає «не рибу, а вудку». Тобто не «тягне за волосся» до Спасіння, але дає всі можливості й середники, але в кінці залишає можливість вибрати. Цим Він, до речі, кардинально і якісно відрізняється від тих «турботливих» мамусь і татусів, котрі все життя роблять вибір замість своїх дітей. Бо «піклуються», бо «знають як дитиночці буде краще», а насправді або виховують здорових калік, або закорінюють в серця своїх чад купу комплексів, ментальних проблем і когнітивних спотворень… Та ми не про це. Ми про вибір.
Так от. Господь настільки поважає людину, що не сміє забрати свого дару свободи волі. Проте у своїй Любові настільки безмежний, що ОДРАЗУ Ж після вигнання з Раю обіцяє можливість повернення і спасіння через «Насіння жінки» (Бут 3,15). А що найприємніше для нас – грішних і непостійних істот – виконує свою обіцянку. Доказів того, що Господь дає людині вибір у Святому Письмі знаходимо дуже багато, тому всі їх тут наводити не будемо.
Іншим аспектом в питанні вибору, за яке Церква часто є критикованою є питання наперед визначеності, або предестинації. Цю теорія висловив блаженний Августин. Якщо розуміти її неправильно, то вона може здатися версією поганського фаталізму, але насправді все далеко не так. Мовляв: навіщо старатися, бути праведним, якщо і так наперед відомо кого Бог помилує, а кого осудить. Суть тут у неправильному розуміння Божої всемогутності. Безумовно, Бог всемогутній і всезнаючий, але це не означає, що він створив нас наче роботів, чи комп’ютери, задавши програму, котру потрібно сліпо виконувати, бо Він так захотів. НІ, НІ, і ще раз НІ!!! Безумовно Господь знає все, в тому числі й те, що хто із людей коли вчинить, та попри це, до останнього шанує наш вибір. Саме в такому ключі слід розуміти Августинівську предестинацію: не запрограмованість наперед, а знання Бога про те, хто з людей який шлях вибере у контексті Господом даного дару вільного вибору.
Отож, друзі – кожен із нас вільний у своєму виборі. Як щодо речей дріб’язкових, так і щодо речей глобальних. Господь дає нам своє вчення, вчительський уряд Церкви, Святе Письмо і Передання як орієнтири на дорозі життя. Та вибір за нами! Обираймо життя! Обираймо Господа!
Володимир Мамчин,
Часопис «Пізнай правду»