Вулицями Стрия пройшла молитовна хресна хода
Хресна дорога, яку традиційно звершують у Хрестопоклонну неділю вулицями Стрия, цього року була приурочена пам’яті Митрополита Андрея Шептицького, який відійшов у вічність 70 років тому, та ювілейній 25-ій річниці легалізації УГКЦ.
Вірні, на чолі зі священиками, відтворили 14 молитовних стацій, зупинившись у Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці, Храмі Різдва Пречистої Діви Марії (римо-католицький костел), на території меморіального комплексу «Борцям за волю України», на подвір’ї храму святого апостола Якова, біля хреста на роздоріжжі вулиць Т. Шевченка і Б. Хмельницького, у храмі Благовіщення Пречистої Діви Марії. «Маємо можливість йти за Ісусом Христом в останні години його життя, бути з Ним на цій дорозі самотності та побачити, як знаряддя смерті перетворюється на символ перемоги. Своїм прикладом бажаємо запросити до хресної ходи і тих, хто звик спостерігати за нею з вікна», – наголосив на початку настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці о. Мирон Гринишин.
Канцлер Стрийської єпархії УГКЦ о. Володимир Ждан також закликав молитися за тих, хто нещодавно віддав своє життя, «аби ми сьогодні могли спокійно пройти вулицями Стрия». Просити Бога за мир в Україні закликав людей також парох римо-католицької парафії Різдва Пресвятої Богородиці о. Войцех Буковєц.
Розважання Хресної дороги були основані на пастирських посланнях Митрополита Андрея та наповнені спогадами про підпільну Церкву, взятими з життєписів блаженних новомучеників. Учасники процесії мали змогу пригадати приклади особливої відваги і жертовності блаженних владик Григорія Лакоти, Миколая Чарнецького, Микити Будки, отців Омеляна Ковча, Миколи Цегельського, Івана Зятика, Петра Вергуна, блаженної Йосафати Гордашевської та єдиного з-поміж усіх новомучеників мирянина – Володимира Прийми. Більшість з них, як єпископ Миколай Чарнецький, отець-декан Микола Цегельський, потерпали від важких недуг, але не виконували умов, які б врятували їх від сибірських морозів.
Тіло блаженного владики Микити Будки так і не вдалось похоронити. Під час хресної ходи вірним зачитали фрагменти з розмови Архиєпископа Володимира Стернюка і табірної медсестри. За словами цієї жінки, після смерті в’язня з нього здирали тюремний одяг, а тіло вивозили в ліс, де його з’їдали дикі звірі. З пошани до єпископа, його залишили одягнутим, однак вже наступного ранку каторжники, які захотіли ще раз побачити людину, що завжди підтримувала їх на духу, знайшли серед лісу лише рукав від сорочки блаженного владики.
«Після того, як священик Омелян Ковч виголосив безстрашну проповідь своїм вірним, його разом з доньками вивели на подвір’я церкви органи НКВС і приставили до скроні револьвер, сказавши, що йому залишається тільки його молитва. Раптом над небом загриміли німецькі літаки і всі в паніці розбіглися. Отець Ковч з доньками врятувався». Таких і подібних прикладів з життя блаженного Омеляна Ковча, пароха Майданека, як звикли його називати, було наведено кілька.
«Під час хресної ходи Ісуса Христа присутні жінки мали надію, що вирок вирок ще може змінитися, якщо б знайшовся хтось із старшин, хто б заявив, що цей чоловік – не розбійник. Але жодного такого не виявилося. Тому, коли натовп минув це «місце надії», єрусалимські жінки почали плакати», – пригадав адміністратор парафії Благовіщення Пресвятої Діви Марії о. Василь Процик.
На завершення Хресної дороги сестри згромадження Воплоченого Слова зачитали розважання «Самотність Марії», де пригадали, що всі ми є учасниками смертного засуду Христа та причиною Маріїного болю. «Сльози усіх жінок, матерів, вдів, дівчат не прибавлять нічого до сліз Марії, якими було обмито весь світ», – йшлося у розважанні. Однак, побачивши сирітство людей, Ісус в останні хвилини життя віддає нас в опіку Своєї Матері.
Прес-служба Стрийської єпархії