Протоієрей Ігор Яців: священики – миротворчий контингент Майдану

У дні зіткнень на вулиці Грушевського в Києві в «буферній зоні» між протестувальниками і міліцією постійно молилися священики різних українських церков , намагаючись зупинити насильство. З представниками Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій у дні політичної кризи регулярно зустрічалися і президент Віктор Янукович , і лідери опозиційних фракцій у Верховній раді , а президент Росії Володимир Путін навіть звинуватив одного зі священиків у розпалюванні націоналістичних настроїв в країні. Спеціальний кореспондент « ред» Ілля Барабанов поговорив з представниками трьох найбільших церков країни – керуючим справами Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) митрополитом Антонієм , секретарем Священного синоду , архієпископом Чернігівським і Ніжинським Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) Євстратієм і керівником департаменту інформації Української греко -католицької церкви ( УГКЦ) протоієреєм Ігорем Яцівим – про роль церкви у переговорах з врегулювання політичної кризи.

– Священики виходять на барикади за особистою ініціативою або з цього приводу є рішення церковного керівництва?

– Усе почалося з того, що мітингувальники самі запросили священиків. Колись люди з України виїжджали до Бразилії, Аргентини, Австралії, облаштовувалися там, розуміли , що залишаться тут жити, і зверталися до предстоятеля церкви з проханням надіслати священика. Тут подібна ситуація: коли мітингувальники зрозуміли, що стояти їм не день- два, а це займе багато часу, вони адресно почали звертатися до священнослужителів: прийдіть, помоліться з нами. Інший шлях: священики по своїй волі як громадяни своєї країни відправлялися на площі. Приїжджали священики з інших міст, місцеві, я сам був там кілька разів. Тому що розумів як громадянин, що там треба бути. Тому що цінності, про які говорить Майдан, важливі для розвитку суспільства. Так що немає якогось графіка або рознарядки: з вашої єпархії 10 священиків, а з вашою – 20. Це все ініціатива самих священиків. Церква лише стверджує священиків в тому, що вони чинять правильно . Тому що церква стоїть на стороні Майдану. Стоїть на боці Майдану не політично, а як суспільного, народного способу протесту.

– Тобто церква підтримує Майдан не політично, а як явище?

– Безумовно. Церква поза політикою. Вона присутня на Майдані як духовна частина, яка потрібна самим мітингувальникам. Це я називаю миротворчим контингентом Майдану. Не входячи в політичні питання, хто має бути наступним президентом чи прем’єром . Священики не можуть входити в якісь організації: систему оборони Майдану або штаб національного опору. Священики там як духовні особи, які не вникають у політичні нюанси. При цьому церква постійно і всюди говорить про необхідність мирного протесту і діалогу. Ніколи церква не закликає віруючих брати вила і йти валити діючу владу.

– При цьому з представниками церкви зустрічаються і Янукович, і лідери опозиції. У переговорному процесі сторін церква спостерігач , модератор чи посередник ?

– Є недовіра влади до опозиції і навпаки. Засідання Верховної ради це ілюструють . Є недовіра народу до влади і політиків взагалі: нас в черговий раз використовують, а потім кинуть. У такій патовій ситуації Рада церков і релігійних організацій зібралась на екстрене засідання, де затвердила коротке комюніке. Головним аспектом було: ми ініціюємо зустрічі з президентом і лідерами опозиції. Ми готові стати посередниками, тому що склалася в якийсь момент ситуація, коли Майдан проголосував за те, щоб вийти з переговорів. Ні до чого доброго це не привело б. Ми стали посередниками, і на зустрічі з опозицією Рада церков благословила опозицію на те, щоб йти на переговори з президентом. Тому що були сигнали про можливе запровадження НС і штурмі київської міської адміністрації. Щоб не було насильства, опозиціонерів благословили і сказали: йдіть до президента, а ми пояснимо це рішення Майдану. І той Майдан, який напередодні сказав виходити з переговорів, погодився зі священиками, що це вірне рішення. Церква зараз має максимальну довіру з різних сторін, і тому її посередницька місія була просто необхідна.

– Наскільки в принципі церква може підтримувати протести або ж вона має наполягати на дотриманні демократичних процедур?

 

– Нашій церкви в цьому сенсі простіше, ніж іншим. Є документ, який став підсумком століть життя церкви. Це соціальна доктрина католицької церкви. Католицька церква жила і при тоталітарних, і при комуністичних, і при монархічних режимах. І досвід взаємодії церкви з владою і суспільством в різних ситуаціях вилився у цю доктрину. Там чітко написано, що церква повинна бути з народом. І що народ має право протестувати проти кроків влади, з якими він не згоден. Але там же чітко сказано, що збройний, силовий протест – захід крайній і не ефективний. Тому якщо є насильство з будь-якої сторони, не треба відповідати тим же, необхідно намагатися зберігати мирний протест, тому що він приносить менше зла. Застосувавши зброю, складніше сісти за стіл переговорів. І в цій ситуації блаженнійший Святослав ( предстоятель УГКЦ верховний архієпископ Святослав Шевчук. – ред. ) сказав, що до тих пір, поки протест мирний, церква з народом. Якщо ж буде озброєний протест, церква не зможе стояти на Майдані, так як це не відповідає Божому Закону.

– Багато хто побоюється, що протест радикалізується силами націоналістів, які популяризують і перш маргінальні гасла на кшталт «Слава Нації, смерть ворогам». Наскільки церква підтримує ці побоювання ?

– Така небезпека завжди існує, але позиція церкви незмінна. Свого часу був конфлікт митрополита Андрея Шептицького ( предстоятель УГКЦ з 1900 по 1944 рік. – “Комерсант” ) з націоналістами, які не брали його миротворчих ініціатив. Він був проти терору, нападів на ідеологічних опонентів і не був популярний за це. Але позиція церкви в цьому сенсі не змінилася. Зараз у мережі розкручують звернення одного нашого священика, який закликав до радикальних дій на Майдані. Цей ролик у своєму виступі в Брюсселі згадав навіть Володимир Путін: мовляв, священики на Західній Україні закликають до насильства проти національних меншин. Але правда в тому, що цей ролик був записаний в 2010 році. І правда в тому, що тоді ж він був своїм єпископом покараний, він відкликав свої заяви і просив вибачення у тих, кого міг образити. Невже Володимир Путін не знає, що йому показали старе відео? І не знає, що після останніх подій наш предстоятель разом з головним рабином України виступив із засудженням радикальних методів політичної боротьби ? Церква не стоїть на боці націоналістів. Всі ми є діти Божі незалежно від мови, кольору обличчя і так далі, так що радикальні дії не можуть бути благословенні церквою.

Так що небезпека завжди така є, і радикальні групи є в будь-яких країнах світу . Але разом з тим я, будучи на Майдані, бачив, що ці гасла не проти когось. Це можна назвати внутрішнім дозріванням народу, дозріванням національної пам’яті. Це не проти когось спрямоване явище, а рух від уніфікованої радянської людини до громадянина своєї країни. І навряд чи хтось відчував занепокоєння на Майдані через те, що він російський або говорить по- російськи. Це страшилка від політтехнологів, які хочуть спотворити образ і справжній дух Майдану. Майдан за те, щоб люди гідність свою відчули. Європейські цінності зрозуміли. Що не тільки ковбаса і хліб важливі, але є і більш важливі речі. Можна бути ситим , але нещасливим і навпаки.

 

– УГКЦ підтримує євроінтеграцію України ?

– Ми вже є європейська держава – історично і географічно. Не те, що нас зарахують до ЄС, і ми станемо європейцями. Ми вже європейці. Але без європейських інститутів безліч сфер життя не врегульовуються – це стосується таких сфер, як реальна боротьба з корупцією, реформи освіти та охорони здоров’я, ставлення до екології. Важливо не просто бути європейцями, але і жити по- європейськи. Не може депутат після п’яти років у Раді отримувати пенсію в 50 разів більше, ніж у людини, яка 40 років відпрацювала на заводі. На прикладі прибалтійських країн і Польщі ми бачимо, що вступ до ЄС упорядковує, регулює ці сфери життя суспільства. Для багатьох Європа при цьому асоціюється з такими речами, як гомосексуалізм, секуляризація, якісь інші порочні речі. Але якщо ми не будемо рухатися в Європу, це не врятує нас від її недоліків. І навпаки, чому ми не можемо трансформувати в кращу сторону те суспільство, до якого приєднуємося ?

– Наскільки нинішня ситуація допоможе згладити внутрішньоцерковні конфлікти?

– Один з позитивних моментів у міжцерковних відносинах: ми разом молимося на Майдані, маємо спільну позицію про Евромайдан, гідність людини, євроінтеграційні настрі українців. Це свідчить, що Майдан йде на благо і він став можливістю для збільшення добрих контактів і спільних ініціатив. Немає такого, що одна церква на Майдані, інша – на Банковій вулиці, одна з президентом, інша з опозицією.

– Але в разі розколу країни, про який говорять все частіше, розколотися доведеться і церкві …

– Ми думаємо, що це політтехнологія, відпрацьована на всіх виборах. Як тільки наближаються вибори президента чи парламенту, починаються розмови про розкол України – то на східну і західну, а в якийсь момент говорили навіть про південну окрему Україну . Старий принцип розділяй і володарюй. Але я не бачу ніяких передумов для цього. Наші парафії є і на Східній Україні, і священики наші кажуть: настрої спільні. Так, за щось на заході можуть виступати 80 % населення, а на сході – лише 20%. Але важливо пам’ятати, що нинішній протест спочатку виріс взагалі в Києві, в центральній Україні. Студенти спочатку вийшли проти зміни курсу на євроінтеграцію. Церква стоїть за цілісність і неподільність країни.

 

 

Джерело: Коммерсант