Проповідь у неділю по Богоявленні

 

Євангеліє (Мт. 8 зач.; 4, 12 – 17)

12. Почувши, що Йоана ув’язнено, Ісус повернувся в Галилею 13. і, покинувши Назарет, пішов і оселився в Капернаумі, що при морі, на границях Завулона та Нафталі, 14. щоб збулося те, що сказав був пророк Ісая: 15. “О земле Завулона та земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галилеє! 16. Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, – зійшло їм світло.” 17. З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: “Покайтесь, бо Небесне Царство близько.”

 

 

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ !!!

44449_1459499484261458_1387333345_nДобігає до кінця місяць січень і у ньому ми з Вами пережили дуже багато святкових подій – ми увійшли у Новий 2014 Рік, ми стали свідками та правдивими учасниками народження Дитятка Ісуса, ми побачили Пресвяту Родину, святкували свято Обрізання Господнього, а по деякому часі ми йшли духом на Йордан щоби побачити об’явлення Пресвятої  Трійці, яка об’явилася предивним способом у момент Хрещення Господнього від Івана. А сьогодні ми з Вами вже чуємо про те, як Ісус Христос прямує до Галилеї, дізнавшись про ув’язнення Івана Хрестителя. Дивно напевне є почути для вас що всі ці події є взаємопов’язані і всіма ними Свята Церква готує нас до чогось особливого. До того часу, коли ми маємо духовно прозріти щоби побачити Світле Воскресіння Спасителя Ісуса Христа. Для того щоби краще зрозуміти цей Євангельський Текст, який є даний нам для роздумів, давайте на мить заглянемо у історію Ізраїльського Народу щоби проявити для себе деякі деталі.

Зовсім недавно ми святкували свято Богоявління, і другою ключовою особою для нас у цій події хрещення Господнього є Іван Хреститель, званий ще Предтечею. Для Ізраїльтян він був передвісником Світла, тобто Христа, але добре що це ми зараз це розуміємо, маючи таку велику кількість джерел інформації,  але для ізраїльтян він був пророком, якого очікували на протязі 400 років, а точніше – Визволителем! За ці роки цей народ настільки відступив від Бога, що просто погибав від гніту своїх, так званих “духовних провідників” – фарисеїв, садукеїв та інших духовних партій. Ви собі тільки уявіть що на просту людину було накладено за весь цей час 365 зобов’язуючих законів і близько 250 каральних. Напевне що при такій кількості вимог до життя кожен би з нас, говорячи простою мовою – загнувся би.

І ось приходить Той, як вони вважали на той час, хто має їх визволити. Але він стався лиш тим для них, хто відкрив їм очі для того, щоби побачити Світло, справжнє визволення від рабства Закону.

Край, до якого прямував Христос, як ми чуємо з сьогоднішнього Євангелія від Матея називався Галилеєю. Галилея –це  місто, де домінуючу її частину жителів становили язичники. Втративши батьківську віру, вони були відкинуті єврейським суспільством. Спаситель поселився в Капернаумі, назва якого з єврейської мови означає “дім втіхи”. Христос зійшов до язичників, щоби і їх дім став домом Утішителя.

Згадувані Євангелієм міста, окрім суто географічних назв, що вони для нас означають, мають ще й інші значення, а саме : Завулон з єврейської мови перекладається  як  «нічний», а Нафталім означає «широта». Місцеві язичники жили, якщо так можна сказати, в ночі та широко, вони ніколи не ходили вузьким шляхом, але така, постійно тривала звичка, їх привела до погибелі. Цей народ був далеким від Бога, тому називали його ще у ізраїлі “тінь смертна”, саме цю смертну тінь, прийшов пробудити до нового життя, просвітити світлом правди Христос.

Народ, що сидить у пітьмі, побачив світло велике, і сидячим у країні і тіні смертній засіяло світло”. Ці слова ми чуємо щорічно в першу неділю після Водохрещення, і це не випадково. З пришестям у світ Ісуса Христа знову людині даровано Божественне світло, світло Божественної благодаті. Тому Водохрещення ще іменується Просвіченням. Усі ми, як і ті язичники країни Нафталимової і Завулонової освячені благодатним спасенним Христовим світлом. Не випадково ми чуємо слова апостола і євангелиста Івана Богослова, що, говорячи про Христа, свідчить: “У Ньому було життя, і життя було світло для людей”. Господь для усіх нас є джерелом всякої істини, усякого життя, Він – джерело духовного світла. “І світло в пітьмі світить, і пітьма не обняла його”. Тому і про нас – не тільки про древніх християн – пише апостол Павло: “Ви були в пітьмі, а тепер – світло в Господі; діти світла” (Еф. 5,8). Вслухаємося уважно в ці слова. Апостол не тільки свідчить, що ми стали дітьми світла, але і призиває нас поводитися відповідно, тобто кожний з нас повинен любити це Божественне світло, тягтися до нього, як усе добре і чисте тягнеться до природного, сонячного світла. Кожний з нас повинен тягтися і радуватися світлу благодатному, світлу Христовому, що просвіщає всяку людину, що хоче жити з Христом. “Ви – світло світу. Так нехай світить світло ваше перед людьми, щоб вони бачивши ваші добрі діла прославляли вашого Отця Небесного”. Усі ми без винятку повинні бути світочами в цьому світі. Про усіх нас пише апостол Петро у своєму І Соборному Посланні: “Ви – рід обраний, царське священство, народ святий. Того, хто прикликав вас з тьми в дивовижне Своє світло”.

Ми з вами маємо вибір – або бути мешканцями Галилеї, догоджаючи своїм пристрастям і тілу, або бути подібними до тих, які йшли на Йордан щоби хреститися від Івана, до тих, які усвідомивши свій стан, стан неволі та гріха, йшли щоби омитися з попереднього життя і народитися для Бога.

Ми з вами сьогодні маємо кричати у своєму серці ” Господи, не достойний є щоби до Тебе прийти, але скажи тільки слово і сцілиться душа моя”.

Адже лише тоді коли ми усвідомимо свій духовний стан, свою немічність та низкість перед Богом ми зможемо правильно покаятись.

Сьогодні чуємо слова Христа: «Покайтесь бо Царство Боже наблизилось». З цих глибоких і священних слів починається проповідь Ісуса до грішного, знедоленого гріхом  людства. З покаяння-сповіді починається наше повернення до світла, повернення до Бога. Проповідь Ісуса перегукується зі словами Івана Хрестителя про покаяння. Для нас важливо є те що криється за цими словами, їхній глибокий зміст. «Покаяння» це є головна ціль будь-якої людини, в цьому слові відкривається весь зміст Євангелія. Апостол Павло розповідаючи про свою проповідь Євангелія говорить, що колись перш за все він свідчив своїм слухачам про покаяння : «грекам і юдеям покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса» (Дії 20:21).

Митрополит Антоній Сурожський говорить що покаяння полягає в тому, щоби лицем повернутись до Бога, це має бути переворот у житті, це момент, коли проживши можливо довший час без Бога, ховаючись від Нього, щоб не зустрітись з Ним своїми очима, ми в одну мить розуміємо, що тільки в Ньому є весь зміст нашого життя, та повнота, яку так прагнемо віднайти.

Покаяння починається тоді, коли ми, грішні, вирішуємо стати лице в лице перед Богом, заглянути в Його очі , подивитись на себе очима Творця, жити перед Ним. Тому святе Євангеліє говорить, що Царство Боже посеред нас і ми всі прекрасно розуміємо, що воно може бути тільки в любові. Царство Боже – Царство Любові і воно є завжди біля нас, його не треба чекати, коли воно прийде.

Духовне життя, як і все наше життя це є певний процес. Ми знаємо, що людина може розвиватись , може залишатись на своєму звичному рівні, може опуститись нижче свого рівня. В одному літургійному тексті гріховний стан людини називають зимою гріха. А як ми з вами знаємо – зимою все спить. Річки покриті кригою. Трава знаходиться глибоко під снігом. Гілки дерев без листків залишаються сухими і мертвими. Але у один прекрасний момент наступає весна. В ній все навколо оживає. Але, на превеликий жаль, людина, на відміну від природи, може завжди перебувати у стані зими.

«Покайтесь!» це є заклик до нас, щоб кожен із нас пробудився від зимової сплячки.

Покаяння – це завжди для людини весна. Людина відчуває свої гріхи, духовну неміч і потребу перебування у світлі та правді, потребу спілкування з Богом. Заклик до покаяння є актуальним для кожного з нас. Ці слова сказані не лише до язичників, які відійшли від Бога, але і до нас. Від нас залежить чи буде мати помешкання в нашому серці Ісус, чи проповідь Спасителя буде мати успіх стосовно нас? Просімо, щоби це благодатне слово отримало перемогу над нашою гріховною сплячкою і принесло великі плоди для добра Церкви і для нашого добра. Амінь.

о. Степан Ковалик