О хто, хто Миколая любить
Серед багатьох святих, що їх пам’ять згадуємо в різні дні церковного року, великого значення наш народ надає святителю Миколаю Чудотворцю, архиєпископу Мир Ликійських. Достатньо згадати, що це свято особливе в житті кожного, хто ще будучи маленькою дитиною, з нетерпінням очікував щороку приходу Миколая, писав ще задовго до цього дня листа та просив у святого багато дарунків. Таким чином, починаючи ще від дитинства, для всіх нас Миколай стає прикладом особливої любові до ближніх, милосердя та жертовності.
Сама літургійна спадщина нашої Церкви, а також народні традиції чітко підкреслюють велику шану до святого Миколая. Мабуть, таємниця такого особливого ставлення до святого Миколая криється у винятковості його життєвого подвигу. Справді, дивлячись на історію життя Миколая Чудотворця можна побачити, що народ мав його за свого дбайливого пастиря, опікуна для бідних та захисника для тих, що перебувають у небезпеках, тому свідчення його життя стало сповненням слів Спасителя: «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт. 5, 16).
Святий Миколай народився в другій половині третього століття в м. Патари, що у провінції Лікія (суч. Анталія, Туреччина). Згідно з переказами, його батьками були Теофан та Нонна – побожні християни. Миколай виростав побожним та прагнув присвятити себе Богові. Будучи ще юнаком, Миколай переселяється у Мири, для того, щоб там здобути добру освіту. Згодом його дядько єпископ висвятив його на священика. За переданням, після рукоположення єпископ промовив такі слова: «Я бачу, браття, нове сонце, яке сходить над землею і являє собою милосердну потіху для тих, які сумують і плачуть. Блаженне те стадо, яке удостоїться мати його своїм пастирем, бо він буде добрим пастирем для заблудлих душ, приведе їх на пасовище благочестя і явиться милосердним помічником у бідах і скорботах». Дивлячись на життя святителя Миколая, стає зрозумілим, що ці слова були пророчими.
Вже тоді, ще будучи священиком, Миколай прославився своїми чеснотами. Після смерті батьків Миколаю дістався великий спадок і той активно використовував його для допомоги бідним та потребуючим. Відомий випадок, коли в Патарах один батько мав трьох дочок, але не міг їх видати заміж, бо не мав приданого. Тоді Миколай підкинув бідному батькові велику суму грошей, для того, щоб видати заміж старшу дочку, згодом це зробив для другої і третьої дочки, але батько таки підстеріг, що це Миколай підкидає йому гроші. Тоді вістка про це поширилася по всіх околицях. Миколай не переставав допомагати бідним та роздавати все своє майно.
Особливу увагу привертає чудо, яке сталося за участі святителя Миколая, коли він, здійснюючи паломництво до Єрусалиму, плив кораблем, що прямував до Олександрії. Будучи на кораблі, Миколай попередив моряків про те, що буде велика буря і насправді так сталося, і всі думали, що вони неминуче загинуть. Саме тоді Миколай своєю ревною молитвою втихомирив бурю. Після повернення з Єрусалиму додому Миколай вступив до монастиря у м. Патари, та потім переселився до Мир Ликійських для душпастирського життя. В той час помер архиєпископ Мир -Йоан. Тоді постала потреба обрати наступника і за Божим провидінням архиєпископом було обрано Миколая. Будучи на єпископському престолі, святий Миколай не змінив стилю свого життя, ніколи не переставав піклуватися про тих, які найбільше потребували допомоги та підтримки.
За давніми переданнями, святий Миколай брав активну участь у Першому Вселенському Соборі (325 р.), зокрема у полеміці з єретиком Арієм. Проте, немає потвердження, що це насправді могло мати місце серед подій Першого Вселенського Собору.
Ще за свого життя святитель Миколай просіяв настільки великою кількістю чудес, що навіть погани зверталися до нього за допомогою. Ще більше чудес відбулося за посередництвом святого Миколая після його смерті. Преподобний Андрей Критський у церкві в Мирах сказав такі слова: «Величаю тебе, митрополіє Ликійська, ти мала доброго пастиря, ти прийняла на голову свою дорогий і нетлінний вінець. А вінець той – святитель Миколай, який у нуждах несе небесну втіху, великий у чудах, страшний в об’явленнях, рятівник невинних від погибелі. Блаженне місто Мири серед інших міст, що в лоні своєму має такого великого благодітеля».
У 1087 р. мощі святителя Миколая було перенесено з Мир до Барі (Італія), про що згадується пам’ять 22 (9) травня. Мощі Миколая Чудотворця і до сьогодні зберігаються у цьому місті у церкві посвяченій на його пам’ять.
диякон Тарас Ляшок