Празник Успіння Пресвятої Богородиці
«Величаємо Тебе Пренепорочна мати Христа Бога нашого, і славимо Твоє всеславне Успіння»
(Величання празника)
Почитання культу Пресвятої Богородиці у нашій Східній Церкві є прадавнє і його відбиток ми бачимо на нашому літургійному році, який є багатий не тільки на різні Богородичні празники, але він також ними починається і завершується. Празник Різдва Пресвятої Богородиці відкриває цикл свят літургійного року, а празник Успіння Божої Матері є останнім святом у літургійному році. У літургічних книгах дане свято має таку величну назву: «Успіння Пресвятої славної Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії».
Хоч празник Успіння нагадує нам про сумну подію смерті Божої Матері, однак, він належить до радісних празників, тому що, тексти богослуження даного свята наповнені радісними і веселими гімнами-піснями. Цього дня Церква радіє, бо Пречиста Богородиця з тілом і душею перейшла з туземного життя до вічної слави свого Сина і тим самим кожен з нас отримав у небі могутню Заступницю і Покровительку. Отож, спробуймо детальніше поглянути на Її чудесне Успіння та на історію установлення даного свята.
Найперше варто сказати, що День смерти Божої Матері в нашій Церкві зветься Успінням, бо Її тіло після смерті не зазнало зіпсуття, але воднораз разом з душею було взяте до неба. Необхідно підкреслити, що ми не маємо історичних даних про те, як довго Божа Мати ще перебувала на землі після Христового Вознесіння і про те, де і як Вона померла, тому що, Святе Євангеліє про це нічого не згадує, однак, основу празника становить священна традиція Церкви від апостольських часів, апокрифічні книги, а також постійна віра Церкви та спільна думка Святих Отців і Вчителів Церкви першого тисячоліття християнства.
Найстарше письмове свідчення, яке говорить про смерть Пресвятої Богородиці є подане у творі, який у Західній Церкві має назву як «Перехід Святої Марії», а в Східній «Святий Іван Богослов і його слово на Успіння Пресвятої Богородиці». Однак автор цього твору є незнаний і одні історики думають, що цей твір походить з кінця ІІ або поч. ІІІ століття, а інші ставлять його аж на кінець VI ст.
І саме з цього твору ми детально дізнаємося про святе і чудесне Успіння Пресвятої Богородиці. Отож, три дні перед смертю, зявився Пречистій Діві Марії Архангел Гавриїл і звістив від Її сина Ісуса Христа час Її переходу до вічності. На День Її смерті в чудесний спосіб зібралися в Єрусалимі Апостоли, хоч були розсіяні по різних краях світу. Не було тільки Апостола Томи. Божа Мати сказала, що хоче бути похована в Гетсиманії, біля своїх батьків та свого обручника Йосифа. Сам Христос видимо у супроводі Ангелів і святих прийшов по душу своєї Пресвятої Матері. Апостоли при співі побожних пісень, на своїх раменах занесли Її тіло до гробу і три дні від нього не відходили. Третього дня прийшов з далека Апостол Тома і дуже бажав, ще в останнє поглянути на Пресвяту Богородицю. Коли ж гріб відкрили, то Її тіла вже не було, а тільки похоронні ризи. Тепер усі зрозуміли що вона воскресла і з тілом і душею була взята на небо.
Необхідно додати, що літургічне Почитання Божої Матері починається від Ефезького Собору 431 року, який прийняв догму про Її Богоматеринство.
Сам празник Успіння належить до найстарших Богородичних празників, він почався в Єрусалимі відразу після собору в Ефесі та мав назву «Свято Марії-Богоматері», і лише у VI столітті цей празник дістає свою теперішню назву «Успіння Пресвятої Богородиці»
На Заході, празник Успіння під впливом Сходу появився дещо пізніше. Він був прийнятий у Римі за Папи Сергія І (687-701), а з риму перейшов і до інших країн Європи.
Наша Церква святкує празник Успіння Божої Матері 28 серпня і зачисляє його до дванадцяти найбільших празників у Церковному році.