У катедральному храмі відсвяткували престольний празник

28 серпня 2018 року, в день свята Успіння Пресвятої Богородиці, у катедральному храмі Стрийської єпархії відзначили престольний празник. З цієї нагоди Архиєрейську Божественну Літургію очолив Єпарх Стрийський, Преосвященний владика Тарас (Сеньків), якому співслужили духовенство катедрального храму на чолі з адміністратором о. Мироном Гринишиним та запрошені священнослужителі. 

Звертаючись до присутніх з проповіддю, розважаючи над духовним змістом Успіння Пресвятої Богородиці, владика Тарас зазначив: “Кожне свято Божої Матері – це велика радість, радість перш за все від того, що світ має через неї доступ до престолу Триєдиного Бога. Мати Життя переставилася до Життя, яке породила. Тому для нас цей празник є особливим днем торжества безсмертя та Вічного Життя, коли смерть людини вже не називається смертю, а тільки Успінням. Його можемо назвати празником Марійської Пасхи – переходом Діви Марії до небесної дійсності та Її прославлення з душею і непорочним тілом. Богородиця, що своїм послухом Богу поєднала в собі небо і землю, у своєму Успінні запевнила нам наше безсмертя у єдності з Воскреслим Христом”.

Продовжуючи, єпископ наголосив, що “Богоматеринство Пречистої об’являє Її особисту святість. Церква величає Її як: “пресвяту, пречисту, преблагословенну і пренепорочну приснодіву”. Святість вимірюється любов’ю. Бути святим, означає любити Бога так, як Він любить нас. Богородиця свята, бо цілим своїм життям належала Богові та перебувала в Ньому. У світлі цього можемо сказати, що Діва Марія є знаком боротьби, воскресіння та надії для людства”.

“В книзі Одкровення описано боротьбу між жінкою та драконом. Жінка представляє Церкву, з одного боку прославлену та тріумфуючу, а з другого – ще у болях: якщо на Небі вона бере участь у славі свого Господа, то в історії постійно переживає випробування та виклики. І в цій боротьбі Богородиця ніколи не залишає Христових учнів – Мати Христа і Мати Церкви є завжди з нами. Хоч Вона назавжди ввійшла в славу Небес, але це не віддаляє Її від нас. Навпаки, з небесних висот Діва Марія обіймає своєю материнською любов’ю кожну людину, супроводжуючи у земній мандрівці та підтримуючи у боротьбі із силами зла”.

“Святий апостол Павло сказав, що бути християнином означає вірити, що Христос насправді воскрес із мертвих. Вся наша віра ґрунтується на цій фундаментальній істині, що не є тільки ідеєю, але подією. Також і Успення Пречистої Діви Марії і Її внебовзятгя з тілом і душею є подією, яка вписується у Христове Воскресіння. Коли Ісус терпів на хресті, Марія була повністю з Ним у його стражданнях аж до смерті і тому отримала дар воскресіння. У Воскресінні Ісус назавжди увійшов у вічне життя разом з Своєю людською природою, яку отримав від Марії. І так само Богородиця, яка вірно слідувала за Ним протягом усього земного життя, була у її переході через смерть з тілом та душею прийнята Христом у вічне життя до Дому Небесного Отця. Вона – наша Заступниця і Покровителька, але також Мати нашого воскресіння”.

“А тому Вона є непохитною запорукою нашої надії. Надія – це чеснота тих, хто переживаючи щоденну боротьбу між життям і смертю, між добром і злом, непохитно вірить у Христове Воскресіння та перемогу Божої Любові. Гімн Богородиці: «Величає душа моє Господа» – це пісня надії, пісня Божого люду, який прямує історією. Це пісня багатьох відомих, а ще більше незнаних нам, але добре відомих Богові святих, тих, які вийшли назустріч життєвій боротьбі, несучи у серці надію незнаних і покірних. «Величає душа моє Господа» – також і сьогодні співає ціла Церква. Цей гімн особливо проголошує надію там, де є хрест і випробування вірності Богу. Якщо не маємо надії, ми не є християнами. Тому не дозвольмо, щоб нам вкрали надію, бо вона є Божим даром, який провадить нас вперед, вдивляючись у Небо. Там є завжди Марія, близька до тих намагається жити чесно, хто долаючи супротивності залишається вірним правді, роблячи своє житгя даром любові для інших. Вона крокує з ними, страждає з ними, і разом з ними співає величання Богу, який є джерелом нашої надії на воскресіння та вічне життя, – сказав на завершення владика Тарас.

Після закінчення Літургії, єпископ та всі присутні, у стіп Ліської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, спільно заспівали молитву «Під твою милість», молячись за мир і спокій в Україні. А насамкінець, Архиєрей, разом зі священиками біля фігури Матері Божої, на площі перед катедральним храмом, здійснив Чин водосвяття та окропив вірних свяченою водою.

  За матеріалами Прес-служби Стрийської єпархії