Шлях особливої Дружби!

IMG_1366Як і кожна родина, ми любимо проводити час разом. Цьогоріч  особливим часом стала літня вакація –табір, що відбувався з 24 по 27 липня 2014 року в смт. Брюховичі. Римо-католицька семінарія  радо прийняла спільноту зі Львова «Стрітення» та спільноту «Світлячки» зі Стрия, щоб спільно пройти дорогу відкриття правди про нас самих та про шалену  любов  Бога до людини.  Чотири дні радості,  жартів, багато-багато танців і пісень, роздумів про нас та Україну, та найголовніше, чотири дні прийняття, несподіваних зустрічей, відкриттів  та такої  потрібної нам дружби. Багато з нас розпочали  на таборі незвідану для себе подорож, яка веде дорогою «особливої» дружби  – це довга подорож, яка відкриває наші рани і робить вразливим, бо кличе нас до любові та вірності. Та власне – це те, чим живуть спільноти «Віра і Світло».  

Протягом цих днів ми так багато пережили та відчули. Приятелі  на таборі вчились залишатись вірним не тільки у хвилині радості, а також вірним, коли треба витерти сльози, посумувати, чи продовжувати годувати друга, коли всі вже  давно бавляться  надворі. заїхати візком на 2 поверх десь 7 разів по 7 на день, вкрити від дощу, віддати свою куртку чи парасольку іншому, простягнути руку, підвести, просто побути і почути, вірно і терпеливо бути поруч…. Ми змінювались через наших друзів, людей з особливими потребами.

Навзаєм друзі дарували багато простоти, радості, багато посмішок і «я тебе люблю», «дякую за табір»; «ти бомба» (вислів нашого друга Юри, який говорив це і пояснював, що бомба, це коли з тобою так добре, що хочеться взірватись…) Вони вміють так щиро сказати і потішити. Друзі вчили нас залишатись дітьми і радіти простим речам – дощу, який так невчасно падає, але дарує можливість відчути тепло серця, яке турбується,  скакати в калюжу у центрі Львова і не перейматись, що про тебе подумають, бігати наввипередки, ганяти м’яча, робити «складні» вправи на ранковій руханці. І ще вони вчили нас помічати зорі – коли ми проводжали Сергійка після вечорниць, тільки він помітив, яке гарне і зоряне небо та нарахував 10 надзвичайних зірок. Залишатись собою та бачити пречудовий світ,  який створив для нас Господь, радіти щиро, долати труднощі з вірою –  маленькі підказки на шляху нашої особливої  дружби.

Коли я запитала у батьків: « Чим для вас був табір?»

–          Без сумніву, – відповіли вони, – часом відпочинку та правдивого прийняття наших дітей.

IMG_1550

Вони помічали, як змінюються їхні діти, бо, зазвичай, попадаючи в місце, де так багато друзів, вони не бояться залишити руку мами і ставати самостійними. Богдан ніколи не відпускав маму і вони все життя були разом, але прийшов час «батьківської кави» і він сказав мамі, що піде з друзями гуляти, а вона може йти зі своїми. Батьки провели три години разом, ділились своїми болями, просто і щиро розповідаючи про своє життя, своїх дітей, про зустріч з Богом у своїх стражданнях та у своєму повсякденному житті.

 

Коли повертаєшся з табору, не перестаєш аналізувати і думати, чи все вдалось, чи зробив ти все що міг, чи достатньо зусиль докладено. Але розумієш, що суть всього що відбувається,  не в наших зусиллях, а у силі благодаті, яку дарує Господь, і силі ласк, які допомагають людям  змінюватись, відкривати себе і вірити, що світ довкола не сіро-чорний, а сповнений яскравих кольорів любові, дружби, радості, розуміння підтримки, турботи людей, що поруч. Вірити, що очі, які дивляться на тебе з ніжністю, руки, які обіймають тебе з любов’ю, – це не одна мить табору, це життя, яке пропонує Господь кожному з нас перебуваючи у спільноті друзів. Це найцінніший подарунок для нас від Бога, який найповніше переживаємо у дні таборів – дар Дружби.

 

                               Провідник спільноти «Віра і Світло» Софія Борис