«Небесний Отець любить кожного з нас, своїх дітей…»
Пустіть дітей!
Не бороніть їм приходити до мене, бо таких – Царство Небесне. (Мт. 19, 13)
Саме про це говорили в своїх виступах 16 травня цього року учні школи англійської мови, що існує з жовтня 2006 року при Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию. Слід зауважити, що цього навчального року склад учнів був оновлений в звʼязку з тим, що переважна більшість тих, що її відвідували досягли старшого шкільного віку: Бондаренко Мирон, Гладій Роман, Марочкович Анна, Матківська Настя, Мурдла Наталя, Сарихман Діана й Орест, Турків Марічка, Герман Жанна, Юроца Соломія, Морозова Юлія… Дехто з них уже студенти. Всі вони надзвичайно працьовиті й активні в церковному житті. Скільки приємних, захоплюючих виступів провели вони!
Цього навчального року заняття постійно відвідують 16 учнів (з 26, що записались на початку навчального року) з різних шкіл міста та різного вікового стану – від семикласників до вихованця дитсадка (Стронціцький Андрійко). «Старожилами» стали ще двоє бувших дошкільнят – Бабій Олежик та Собко Наталя.
В основному учнями церковної школи є діти 4 – 5 класів різних шкіл міста. Треба зауважити, що під час виступу всі діти, незалежно від свого віку, розмовляють двома мовами – українською та англійською в синхронному перекладі.
Про що ж говорили в своїх виступах учасники дійства? Почали розповідь Драцька Юля та Іваникович Тарас про те, що наш Творець , небесний Отець і Спаситель є завжди з нами – кожен день, щохвилини у нашому житті, бо Він любить нас, кожного зокрема: … і тебе, і мене, і його, і її – бо ми Його діти… Так про це говорить Біблія – стверджують й найменші учасники: Стронціцький А., Бабій О., Собко Н.
Згадують діти й про те, що Ісус у дитинстві був такою ж дитиною, як і вони і мав Маму по імені Марія…
Є й у мене найкраща у світі Матуся,
За неї сьогодні, Ісусе, я теж помолюся.
Щирі слова молитви й пісня «верни мені маму, Ісусе» линуть з уст дітей за тих матерів, що в пошуках праці покинули рідні домівки:
Верни ж її Боже,
З далекого краю.
Ти ж знаєш – з нетерпінням щодня
Я так її чекаю…
(Хрутікова Олександра та Галішева Каріна)
З подячною молитвою звертаються діти до Ласкавого і Милосердного Бога за тих рідних, люблять їх також щодня; за ласкаву мамину усмішку, за кожен подарований Творцем Небесним день… (Калин Софійка, Адамович Ярослав, Гіряк Максим, Тимчишин Ярослав):
Дякую Тобі, Господи, за тих,
Що люблять мене щодня.
За мамину ласкаву усмішку,
За те, що Ти Ісусе живеш в мені.
Діти дякують Небесному Творцю і за тих людей, що оточують їх у повсякденному житті – своїх шкільних друзів, сусідів, незнайомих в автобусі, на вулиці; тих, що, можливо, й осудили чи скривдили поганими вчинками: (Бардиць Ання, Романчук Денис)
«Дякую Тобі, Господи за всіх тих, що мене оточують – сусідів, незнайомих на вулиці… допоможи мені памʼятати, що кожен з них – Твоя дитина…» ось чому нам потрібно більше проявляти своє співчуття до всіх їх, Божих дітей… (Собко Віра, Засанська Вікторія)
З уст Драцької Галі та Іваниковича Тараса звучала вдячна молитва і за жертви українських майданів, – Божих дітей – що віддали своє життя за людську гідність проти тиранії, корупції і кримінальної влади, за гідне життя на рідній землі – Україні.
«То ж любім нашого Господа усім своїм серцем, усією душею й усім своїм розумом,» – закликають Крутікова Олександра та Галишева Каріна.
На завершення дійства з уст всіх дітей прозвучала «Молитва за Україну» (двома мовами):
Боже Великий Єдиний,
Нам Україну храни…
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світа,
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа!