Особливості Різдвяних Богослужінь

 

christmas-churchЗгідно літургійної традиції нашої Церкви до зустрічі зі святом Христового Різдва нас готували сорок днів посту, званого Пилипівкою. Протягом цього часу Церква згадувала пам’ять тих осіб, які провіщали прихід Спасителя на землю, це насамперед Старозавітні пророки, такі як пророк Наум, Авакум, Софоній, Аггей, Даниїл; окрім пророків згадувалися і інші святі, які самим своїм життям нагадують нам Воплочення Христа – це насамперед св. Миколай, архиєпископ Мир Ликійських, Чудотворець. Таким чином, увесь цей час, що передує світлому празнику Різдва, був наповнений передсмаком тієї радості, яка приходить з народженням Ісуса.

            Усі Богослужіння Різдвяних свят наповнені радості та вітань народженого Спасителя. Для того, щоб краще усвідомити величність та значення події, яку ми згадуємо із святкуванням Різдва Христового, вартує задуматися над змістом тих Богослужінь, які ми молимося протягом Різдвяних свят. Важливою рисою богословії та богопочитання  Східньої Церкви є розглядання Воплочення Ісуса Христа у світлі Богоявлення, тобто об’явлення з народженням Ісуса Христа самої Пресвятої Трійці. Таїнство Різдва наголошує також на тому аспекті, що з приходом Спасителя на землю відбувається піднесення людини до неба. Саме в Богослужіннях нашої Церкви яскраво помітні два важливі елементи історії нашого спасіння – це те, що Бог сходить до людини і що людина восходить до Бога. Можна побачити, як чітко ця дійсність проявляється у наших Різдвяних Богослужіннях:

            «Небо і земля нині з’єдналися, коли Христос народився; нині Бог прийшов на землю, людина ж на небо вийшла; нині, задля чоловіколюбʼя, з природи невидимий став видимий тілом». (Литійна стихира)

            Стихири Вечірні, яка служиться разом з Літургією св. Василія Великого передають дух тієї радості, з якою ми, вірні, зустрічаємо народження Христове:

            «Отець змилувався, і Слово тілом стало, а Діва народила Бога, що став людиною. Зоря сповіщає, мудреці поклоняються, пастухи дивуються, створіння ж радується». (Стихира на Господи взиваю я)

            Також на тій же Вечірні біблійні читання показують, що Христос з’явився сповненням усіх пророцтв, що Його Царство – Царство «всіх віків», що вся людська історія знаходить у Ньому свій зміст, а центром Його приходу до світу був весь всесвіт.

            Літургія св. Василя Великого, котра йде одразу разом з Вечірнею, у минулому була хрещальною літургією, за якою катехумени (ті, що готувалися до Хрещення) приймали Хрещення, Миропомазання й ставали членами Церкви – Тіла Христового. Подвійна радість свята – для новохрещених й інших членів Церкви – виражена в прокімені дня:

«Господь сказав мені: Ти син мій , я сьогодні народив тебе. Проси в мене, і я дам тобі народи в спадщину і кінці землі тобі в посілість».

На Великому Повечірʼї ми разом з пророком Ісаєю співаємо: «З нами Бог!».

Незбагненну красу Таїнства Христового Воплочення передають слова кондака Різдва:

«Діва днесь преістотного родить і земля вертеп неприступному приносить. Ангели з пастирями славословлять, а волхви зо звіздою подорожують, бо ради нас родилося дитя мале – превічний Бог.»

nativity-icon

 

            Особливої уваги заслуговує також сама ікона Христового Різдва, яка зображенням передає духовний сенс того, що ми святкуємо. Сама ікона не просто передає історичну подію лише як таку, а звертає нашу увагу на зміст події і її спасительне значення для нас.

Ми бачимо гору,  чорну і темну печеру в якій лежить Новонароджений. Печера символізує собою світ, в глибину якого входить Сам Бог. В грішний світ приходить Спаситель, тому на темному тлі печери ми бачимо Младенця Христа в білих одежах.

            Євангелист Матей сповіщає, що місце народження Христа було позначене небесним знаменням: «і ось зоря, що її бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не підійшла й не стала зверху, де було дитятко» (Мт. 2,9). Вгорі ікони небесний півкруг, з якого світить зоря, що символізувала собою повсякчасну Божу присутність.

            Всередині печери зазвичай малюють Богородицю біля Дитятка. Цікаво, що Богородиця зазвичай не дивиться на Немовля, це означає, що Немовля не належить Матері, Він прийшов у світ, щоб урятувати його.

            У нижньому ярусі ікони зазвичай зображено Йосифа, що сидить у задумі з пастухом, що стоїть, і двох жінок, що омивають новонароджене Немовля.

Сцену з пастухом зазвичай пояснюють так – лукавий дух мучить сумнівами душу Йосифа: як же могло статися Народження? Але багато дослідників сходяться на тому, що це, скоріше, за все, пастух з апокрифів про Різдво, до якого Йосиф звертався в пошуках даху і вогню для Дитини. Загалом, поєднання з Різдвом Христовим небесної і земної дійсності є основним аспектом зображення ікони Різдва Христового.

            Перебуваючи на молінні під час Різдвяних Богослужінь вслухаймося в глибокий зміст молитов, які лунають у храмі, щоб ми могли з радісним серцем разом з ангелами співати пісню: «Слава во вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління!»

 

д-н Тарас Ляшок