Любов кривого зеркала

«Прийми оцю горіючу свічку і старайся в усьому житті твоєму

 просвічуватися світлом віри і добрих діл,

щоб, коли прийде Господь, ти міг (могла) світло вийти на зустріч Йому зі всіма святими

 і ввійти беззаборонно у чертог небесної слави Його

і царювати з Ним у безконечні віки. Амінь».

(Таїнство хрещення)

 

Як часто на сьогоднішній день людина задумується над такими словами як «любов, гріх, душа, рай чи пекло …» . Якщо взяти саме слово «любов», то ми її чуємо на кожному кроці і в той же самий час, якщо подивитися на сьогоднішній світ, то він так і взиває до потреби справжньої любові.

Зі слів Святого Письма «Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бриняча, або кимвал звучний. Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би ніщо.» (1 Кор. 13, 1-3.), ми бачимо, що любов є найважливішим чинником людського існування. Однак, досить часто, людина цю любов трактує по-своєму.  Та ніби граючись нею, людина тісно пов’язує її зі своїми власними бажаннями. Ставлячи задоволення своїх власних бажань на перше місце, ми наражаємося на різні неприємні наслідки. Дуже гарний приклад цього ми бачимо у притчі про блудного сина, який шукаючи свого, втратив все. Українське прислів’я про це говорить так: «Дай серцю волю – заведе в неволю». Однак, з цієї притчі ми бачимо, що блудний син щиро розкаявшись, зубожілий повертається до свого батька, який приймає його милосердною любов’ю. Ось в чому проявляється любов, у своїй терпеливості, милосерді, лагідності, доброті…

Молоді люди дуже часто у своїх особистих стосунках вимагають задоволення свого власного «Я», своїх потреб, повної власності над особою, яка є поряд, досягнення своїх інтересів, мовляв: «я вже доросла чи дорослий і сам вирішу». Такі стосунки проявляються не тільки між закоханими, але й між друзями, між батьками та їхніми дітьми…, що і викривлює справжню любов. Створює  так звану «любов кривого дзеркала».

Чим більше людина пізнає справжню любов, тим більше пізнає самого Бога, який і є тою Любов’ю.  Вона не мовчить, а проявляється у певних вчинках. Бог перший нас полюбив і віддав свого Сина Єдинородного задля нашого спасіння. Що ж нам треба робити, щоб виявити свою любов до Нього?

Найперше, це молитва та покаяння. Тільки усвідомивши свій гріх та щиро постановивши змінитися на краще, ми навертаємося до справжньої любові, на прикладі вчинку блудного сина. Але це ще не все, нас ще чекає дорога до батька. Як і син, який прийшов до нього з проханням про прощення, так і нам треба у собі знаходити сміливість просити вибачення за свої вчинки і вміння прощати іншим.  Це і є та сама молитва і правильна дорога. Ціле наше життя – це молитва, це наша відповідь на Його любов. Бо інакше «Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу? Що може людина дати взамін за свою душу? Син чоловічий має прийти в славі Отця свого з ангелами своїми й тоді віддасть кожному згідно з його ділами».  (Мт.16, 26-27.)

 

 

о. д-н Василь Лужецький